Меморіал пам'яті

Геннадій Валерійович Колісник

Дата народження 18.02.1979

Дата загибелі 28.12.2022

     Геннадій Колісник перемістив та очолив Донецький обласний центр туризму та краєзнавства учнівської молоді у 2014 році та став заступником голови відокремленого підрозділу Федерації спортивного туризму України «Донецька обласна федерація спортивного туризму». Був організатором на Донеччині дитячо-юнацької військово-патріотичної гри  «Сокіл», допомагав Національній скаутській організації Пласт та розвивав цей рух у регіоні.

     Під керівництвом Геннадія колектив започаткував різні заходи Всеукраїнського масштабу: історико-краєзнавчу конференцію, змагання з пішохідного туризму у приміщеннях, конкурс дитячого документального кіно з тематикою Української революції 1917-1921 років.

    Геннадій «хворів» горами, підкорював Кавказ, Єльбрус, Крим і Карпати. У Донецькій області Геннадій проклав 2 маршрута: водний по Сіверському Донцю і велосипедний вздовж цієї річки.

    Був автором навчальної програми з позашкільної освіти «Скелелазіння», що стала лауреатом І обласного етапу Всеукраїнського конкурсу рукописів навчальної літератури для позашкільних навчальних закладів системи освіти, а також головним суддею змагань з пішохідного туризму, працював у складі журі обласних краєзнавчих конкурсів. Виховав чемпіонів та призерів Чемпіонатів України з пішохідного туризму.

    Мав посвідчення інструктора дитячо-юнацького туризму і «Альпініст України», перший розряд зі спортивного туризму та кваліфікаційну категорію «Спортивний суддя першої категорії», другу суддівську категорію зі спортивного орієнтування.

    Був нагороджений медаллю «За військову службу України» (посмертно), згідно Указу Президента України від 24.08.2023 № 517/2023 «Про відзначення державними нагородами України»

    Пішла з життя мужня, щира, весела людина, чий внесок у розвиток улюбленої справи неоціненний. Геннадій був відкритим та відповідальним керівником нової формації: обізнаним, гідним та чесним. Вірив у свій колектив. Вчив і надихав. Він був справжнім лідером. Свідченням цього є його багаторічна і високопрофесійна праця в цій галузі.

 

Литвин Сергій Валерійович

Дата народження: 23.11.1981

 Дата загибелі:11.12.2023

     Сергій уродженець міста Кримськ. У юному віці разом з батьками переїхав до міста Волноваха Донецької області. Працював вчителем у Новотроїцькій загальноосвітній школі, викладав історію України, інформатику, захист Вітчизни і право. Напередодні повномасштабного вторгнення рф вступив до лав Волноваської територіальної оборони. Із перших днів війни виконував бойові завдання у складі 109-ї окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління «Схід» Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Боронив державу на території Луганщини, Харківщини та Донеччини.

     Сергій Валерійович Литвин працював керівником гуртка «Історичне краєзнавство» у Донецькому обласному центрі туризму та краєзнавства учнівської молоді, був вчителем з великої букви та мав такий же позивний.

     Як історику, йому була близька тема війни. І коли Українським державним центром національно-патріотичного виховання, краєзнавства і туризму учнівської молоді була започаткована акція «Українська революція: 100 років надії і боротьби», учні під керівництвом Вчителя щорічно брали в ній участь і незмінно були серед переможців.

     Завжди дивувало, як Сергій Валерійович умів знаходити матеріал про військових, уроженців Донеччини, невідомих широкому загалу. Він вчив дітей вдумливо вивчати інформацію, критично оцінювати факти, працювати в архівах, налагоджувати контакти з фахівцями з теми, що була в основі дослідження.

     У Вчителя було безліч ідей. Напередодні війни, у грудні 2021 року, роботи  учениць Сергія Валерійовича були визнані журі кращими у двох номінаціях. Йшлося про сміливих, рішучих відважних людей. У передмові до однієї з робіт були такі слова: «Тільки на полях боїв вирішувалася подальша доля українського народу на його етнічних землях». 

     Важко було уявити, що за два місяці по тому на нашу землю знову прийде війна. Сергій Валерійович з перших днів добровільно став на захист України у лавах ТРО і загинув як герой.

     Ми завжди будемо пам´ятати його, як приклад справжнього вчителя, патріота, доброї і чуйної людини.