102 роки від дня народження Віктора Зубара

Віктор Володимирович Зубар народився 15 серпня 1923 року в селі Пільний Олексинець (нині Кіцманський район Чернівецької області). Після участі у Другій світовій війні він здобув фельдшерсько-акушерську освіту (закінчив відповідну школу у 1947 році), але разом із медичною практикою будував також і літературну кар’єру. Писати вірші почав ще в підлітковому віці - перші публікації з’явилися у місцевій пресі в 1930-х роках, а з 1963 року він офіційно став членом Національної спілки письменників України.

Творчість Зубара відзначається зв’язком із рідним краєм, любов’ю до природи і увагою до людських доль. У його доробку - поетичні збірки «Пагіння», «Синьогори», «Живокість-зілля», «Гірський потік», «Листям і росою» та інші, а також драма-феєрія «Вітрова донька», для якої композитор Юрій Мейтус написав оперне лібрето. Через тематику творів і проукраїнську позицію автор іноді зазнавав цензурних тисків, проте зумів зберегти національну ідентичність у своїй поезії.

Окрім літературної діяльності, Зубар активно працював над відродженням культурного життя у своїй громаді: він був ініціатором створення осередку «Просвіти» у своєму селі Витилівка, підтримував місцеві культурні ініціативи і через творчість сприяв поширенню української мови та традицій на Буковині. Така громадянська позиція зробила його важливою постаттю не лише як письменника, а й як громадського діяча на місцевому рівні.

Віктор Зубар помер 3 вересня 1994 року і похований у Витилівці. Посмертно відзначений Літературною премією імені Дмитра Загула. 

Пам’ять про нього вшановують як через читання його творів, так і через локальні ініціативи: у 1995 році було засновано літературно-мистецьку премію імені Віктора Зубара на Кіцманщині, а також віддали шану його внеску в українську культуру та літературу.