НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ НА СЛОВ’ЯНЩИНІ ПІД ЧАС НІМЕЦЬКО-ФАШИСТСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ 1941-1943 РОКІВ

 Лисак Т.К., керівник-методист 

гуртка «Історичне краєзнавство»

Донецького ОЦТК

НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ НА СЛОВ’ЯНЩИНІ

ПІД ЧАС НІМЕЦЬКО-ФАШИСТСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ 1941-1943 РОКІВ

Минуло 80 років, коли в Європі закінчилася війна з нацизмом і Німеччина підписала капітуляцію. Але до цієї Перемоги країни, в тому числі й Українська радянська соціалістична республіка у складі тоталітарної імперії СРСР, йшли довгих, тяжких, виснажливих 6 років.

Для України – ці роки були не лише боротьбою з фашистськими окупантами, але й з радянським режимом, яку очолив національно-визвольний рух на чолі з ОУН(Б) і «Просвітою». Діяв такий рух, зокрема, і на Слов’янщині. Інформацію про діяльність цих організацій авторка дізналася із розповідей відомого краєзнавця із селища Билбасівка Слов’янського району Олександра Добровольського, який багато років досліджував національно-визвольний рух на Донеччині на основі архівних матеріалів і мав у своєму доробку багато книг з цієї тематики. 

Влітку 1942 року на території Слов’янського, Краматорського та Андріївського районів було створено Краматорський районний провід ОУН(Б), який діяв під легальним прикриттям товариств «Просвіта». Цей провід організував Євген Стахів – керівник оунівського підпілля Донбасу 1942-1943 років.

Євген Стахів – видатний діяч українського підпілля на Донбасі під час другої світової війни, голова президії середовища Головної визвольної ради (1944), згодом проживав у Нью-Йорку, США, помер у 2014 році. 15 вересня 2018 року йому виповнилося 100 років від дня народження. Для вшанування пам’яті Євгена Стахіва у закладах освіти регіону були проведені виховні заходи, а обласна адміністрація організувала «круглий стіл» у Краматорську із дослідниками, краєзнавцями, викладачами та здобувачами.

У Слов’янську з серпня 1942 року під дахом «Просвіти» діяла міська організація ОУН – бандерівців, очолювана Петром Шинкарем та головою «Просвіти» Семеном Посуньком. Шинкар Петро Михайлович, який до війни працював викладачем, інспектором шкіл. у березні-травні 1943 року виконував обов’язки редактора «Донецької газети», у 1941-1943 роках очолював Слов’янський відділ освіти. Був заарештований німцями на початку травня 1943 року, утримувався в горлівській тюрьмі, був звільнений на початку вересня 1943 року, виїхав у еміграцію, помер у 1984 році в Філадельфії,США.

Яку ж роль відігравало Слов’янське підпілля ОУН(б)? Тут зберігалася нелегальна література, у міській друкарні під керівництвом Ореста Гладкого і Дмитра Михайловського виконували замовлення на друк членських квитків «Просвіти» для Слов’янська і Краматорська. У 1942 році в окупованому місті вийшли з друку «Читанка» і «Буквар» тиражем по 2000 примірників кожна. У Слов’янську перебував на нелегальному становищі для координації роботи деякий час і Євген Стахів, до сих пір зберігся будинок, в якому він проживав.

Актив організації ОУН (б) у Слов’янську крім Петра Шинкаря складався з таких осіб:

1. Семен Лукич Посунько – голова «Просвіти», головний лікар міської поліклініки.
2. Артем Калістратович М’якушко – завідуючий оздоровчим відділом міської управи.
3. Дмитро Олександрович Михайловський – зав. друкарнею, редактор «Донецької газети».
4. Федір Сергійович Черник – заступник голови «Просвіти», організатор та ініціатор відновлення парафії Української автокефальної православної церкви в районі залізничного вокзалу.
5. Сестри Марія та Клавдія Квітки – укладачі підручників для шкіл, члени «Просвіти» 1917-1918 років.
6. Полікарп Петрович Марапулець – церковний староста УАПЦ.
7. Марко Якович Ботвін – голова громади УАПЦ.
8. Капітоліна Іванівна М’ятович-Левицька – вчителька, активістка «Просвіти».
9. Клавдія Миколаївна Сіренко – секретар «Просвіти».
10. Тихін Іванович Рибчанський – зав. відділу пропаганди, член правління «Просвіти».
11. Сергій Антонович Войтенко – голова окружної райспоживспілки.
12. Петро Степанович Лук’янов – священик УАПЦ у 20-х рр., вчитель, активіст «Просвіти».
13. Олександр Олексійович Гелетько – зав. «швидкої допомоги».
14. Макар Михайлович Шинкар – мировий суддя та інші.

За короткий термін члени «Просвіти» були не тільки у всіх школах міста, але й у районі: у селах Бугаївка, Микільське, Билбасівка, Черкаське, Андріївка, Ковбаня-Шнурки, Прелесне, Петрівка, Оріхуватка, Сидорове, Банне та приміських селах – Іванівці, Карпівці, Соболівці, Семенівці, Селезнівці.

30 травня 2021 році на будівлі позашкільної освіти м. Слов’янська просвітянам встановлена меморіальна дошка.

Окупаційна німецька влада вбачала в національному русі загрозу відновлення Української держави, тому почала процес знищення активістів. Арешти активістів розпочалися з початку травня 1943 року й тривали впродовж двох місяців. Багатьох активістів відправили до концтаборів, розстріляли, деяких звільнили і вони мали змогу виїхати в еміграцію. Остаточно «Просвіту» ліквідувала радянська влада  у 50-х роках.

Після здобуття незалежності в нашій державі не тільки відродилися «Просвіти», але й діють багато інших національно-патріотичних організацій і рухів, до яких активно залучається і молодь. Ця робота активізувалася з початком війни росії з Україною (2014 р.). Після Перемоги саме молодому поколінню треба відбудовувати демократичну, вільну, сильну Україну, в якій комфортне життя буде гарантоване усім її мешканцям [1, С. 56-58].

Список використаних джерел та література

1. Бібліографічний покажчик наукових праць (2017–2022 рр.) Тетяни Лисак. Х. : ТОВ «ПромАрт», 2023, С. 56-58.